Як "сільське шампанське" з Гусятина завоювало Україну. Історія виноробні Father's Wine.

Саме тут, понад 15 років тому, місцевий підприємець Володимир Боячок вирішив спробувати свої сили у виноробстві. Вдохновлений другом дитинства, він хотів створити вино, яке любив і якого майже не було на ринку тодішньої України - сухе. Перші саджанці він посадив на території відновленої ним меблевої фабрики в Гусятині.

Експеримент захоплював, виноградник розростався, і незабаром у Боячка вже було 38 сортів винограду: відомих міжнародних, нетипових західноєвропейських і навіть місцевих українських, серед яких особливе місце відведено гібридам. Було важливо зрозуміти, чи дозрівають грона в регіоні, який вважався непридатним для виноробства, і чи відповідатиме місцеве вино світовим зразкам.

У родині дивувалися захопленню батька, але вірили: якщо він чимось зацікавився - успіх забезпечений. Результат виявився приголомшливим: вино, яке спочатку сприймалося як хобі, стало відомим в Україні та далеко за її межами.

На жаль, Володимир Боячок не зміг відчути цього в повній мірі. У 2018 році його життя раптово обірвалося, тому справу продовжили дружина Надія, донька Оксана і син Тарас. На честь Володимира виноробня отримала назву Father's Wine або "Папине вино" і зараз виробляє більше 50 тисяч пляшок вина на рік.

Виноробство повертається на історичні місця

"Життя батька ніколи не складалося лише з роботи. Меблі - це сімейний бізнес, сім'я була разом вдома і на роботі, але у нього завжди було час на власні захоплення. Грав у шахи, нарди, серйозно займався нумізматикою, і вино його також дуже зацікавило", - розповідає співзасновниця Father's Wine Оксана Боячок.

Спробувати сили у виноградарстві Володимира надихнув його товариш з дитинства Віктор Кондрат. Той вирощував виноград і робив вино. Разом вони чаклували над саджанцями та оцінювали врожаї. Їх експерименти здавалися майже утопією: Тернопільщина ніколи не сприймалася як виноробний край, хоча технічний винний виноград тут росте ледь не в кожному дворі.

"Вік деяких лоз досягає понад сто років, однак служать вони лише як захист від спеки. Можливо, це автохтонні лози. Вони не хворіють, хоча за ними ніхто не доглядає так, як за технічними сучасними сортами європейського стандарту, які дуже ніжні", - пояснює донька винороба-ентузіаста.

В Гусятині знайшли погреби, де зберігалося вино, є не досліджені підземні ходи.

"У нас у лісі є залишки палацу, в якому працював мій прадід, і де власник мав виноградник. Директор Гусятинського краєзнавчого музею розповів нам, що в архівах знайшли документ, датований 17 століттям, і що в Гусятині тоді було сім виноробень і дванадцять пивоварень. Усе це було знищено", - розповідає дівчина.

Тепер виноробство повертається на свої історичні місця. Цьому сприяли законодавчі послаблення та кліматичні зміни, які охопили всю Україну. Тепла погода та особливі ґрунти сформували в області унікальний теруар, в якому Боячку особливо вдалося вина з білого винограду. Для червоного вина купували виноград в Одеській області. "Наш апелясьйон Гусятин", - жартують у родині.

Спочатку про винний бізнес мова не йшла: вино робили для себе, дарували друзям, партнерам або гостям фабрики, їздили на фестивалі та ярмарки.

До 2018 року офіційний вихід на ринок вимагав будівництва виноробні, яка б відповідала певним критеріям, і лабораторії, що могло коштувати мільйони. Тоді Боячки виробляли лише 3-4 тисячі пляшок на рік, які самі ж споживали. Розуміли, що експеримент завершено і час рухатися далі. Це стало можливим, коли крафтовим виноробам спростили процедури ліцензування та оподаткування.

"Ми хотіли продовжувати, але коли треба було виходити в люди, батько помер. Ми відійшли від шоку, порадилися, і я сказала, що трохи розумію у виноробстві, але мені це дуже цікаво. Просто треба більше заглибитися", - пояснює дівчина.

Розбиратися з усіма тонкощами їй допомагали відомі експерти з виноробства "летючі енологи" Марія Скорченко та Аліна Тенетко. Вони розповідали про сучасні тренди, технології та шляхи їх реалізації в умовах маленького виробництва. Були помилки, але таким чином народжувалися нові підходи.

Тернопільське вино підкорює столицю

"За що я люблю цю справу - ти ніколи не вивчиш вино на 100%. Клімат змінюється - це виклик. У світі багато сортів і нових тенденцій, ти не в змозі спробувати все. Якщо пробуєш, то щось виходить, а щось ні. Вино можна зробити лише раз на рік, це не диван, який можна перешити", - пояснює молодша Боячок.

З меблевого бізнесу вона знала, що мати великий асортимент, але малі тиражі по кожній позиції - це хибний шлях, тому з 38 сортів винограду вирішили зосередитися на тих, які за десять років показали найкращі результати.

Це були гібридний білий геліос, німецький йоханитер з родини рислінгових (для Тернопільщини він демонстрував чудову кислотність), американський темний юпітер без кісточок, закладений Володимиром Боячком на великому винограднику (зазвичай з нього роблять родзинки, а не вино). Також культивують мускат оттонель та автохтонний технічний дублянський з Львівської області.

Сім'я хотіла показати не просто крафтове вино з нового регіону, а продукт з незвичайних сортів виногра