Нерозказана історія Житнього ринку – як зберегти один із символів столиці.

У соціальних мережах, звісно, буде шум – зрада і все таке: "знову віддали історичний об'єкт мутному забудовнику чи чиновнику київської мерії". Пошумлять тиждень, може, два, максимум місяць. Потім громадськість переключиться на іншу тему. На щастя, чергового приводу для зради шукати не потрібно – їх завжди вистачає.

Нового власника чекатиме певний час – три місяці, а може й півроку – і потім почне ремонтувати ринок. Тут йому навіть нічого не доведеться вигадувати – Житній знаходиться в аварійному стані, прогнили комунікації, розбиті вікна, протікаючий дах. Будівля, зведена в 80-х роках ХХ століття, повільно вмирає.

І на етапі ремонту станеться те, що вже траплялося безліч разів. Ринок впаде, згорить, його випадково знесуть, "не розібравшись", або придумають ще щось. А коли ринку немає, то й теми для скандалу також немає.

На його місці можна збудувати супермаркет, торговий центр або багатоповерхівку. Вона буде максимально безликою, не впишеться в архітектурний стиль Подолу, але принесе власнику прибуток – і це головне.

Описаний вище сценарій – не фантазія автора. На початку 2000-х Сінний ринок за вісім гривень продали фірмі, пов'язаній з тодішнім мером – а потім миттєво визнали аварійним і, незважаючи на всі протести громадськості, знесли в 2005 році. Зараз на його місці ЖК "Ярославов град". За схожою схемою знесли дерев'яну садибу на Подолі, садибу Зеленських та безліч інших будівель.

Як Житній дійшов до такого стану?

З початку 90-х і до сьогодні ринок поступово деградував. Зараз київська влада чомусь стверджує, що єдиний спосіб врятувати ринок від руйнування – це залишити його в комунальній власності. Лише чомусь не говорять про те, що за 44 роки тієї самої комунальної власності не було жодного капітального ремонту. Зараз всередині ринку – повна катастрофа. Да́х, вікна, склопакети, всі комунікації, зовнішнє та внутрішнє оформлення – все це потребує ремонту вартістю в мільйони доларів тут і зараз.

Якщо розглядати ринок з точки зору комфорту для киян, то тут теж все сумно. Житній заповнений ледве на 30%, прилавки з їжею та магазини представляють жалісне видовище. Бабусі, які торгують курками з землі, магазини з клітчастими сумками вздовж ринку та ремонт одягу на другому поверсі – асортимент товарів на рівні супермаркету в райцентрі. Це відображається на прибутку: за останні 10 років ринок згенерував 5 млн грн збитків.

Це дивна ситуація. У ринку ідеальне розташування, щоб стати одним з найпопулярніших місць у Києві. Він знаходиться в історичному центрі Подолу, поруч Воздвиженка, шість університетів, включаючи Могилянку, велика транспортна розв'язка, два десятки готелів і безліч офісних центрів.

Щодня близько 70 тис. людей приїжджає в цей район на роботу, а місцевих жителів у зоні 30-хвилинної пішохідної доступності – близько 40 тис. Будь-який бізнесмен продав би душу дияволу за такий шматок землі. Що в цілому зараз і відбувається.

Що відбувається навколо ринку зараз у документальній площині

У 2022 році ринок віддали в оренду власнику мережі Tarantino – німецькому бізнесмену Флоріану Болену. За умовою, що той зробить капремонт і вдихне в ринок нове життя. Обіцянки залишилися на папері, німець канув у лету, як і реконструкція ринку. Київська влада через суд розірвала договір оренди, і до 2024 року історія навколо ринку затихла. Коли йшлося про виживання України як держави, було не до того.

Але навесні 2024 року КГГА раптово – буквально за п’ять днів до дати торгів – оголосила "аукціон оренди" Житнього ринку, причому з вкрай сумнівними умовами. Майбутньому орендарю пропонували самостійно провести капремонт всього будинку (хоча використовувати ринок суд заборонив, визнавши будівлю аварійною) і одночасно платити 2,5 млн грн плюс ПДВ орендної плати. Аукціон готувався під конкретного учасника – велику торгову мережу, а за п’ять днів зібрати необхідний для участі в такого рівня тендері пакет документації – це на межі фантастики.

Громадськість сприйняла це як схему "прихованої приватизації": у договорі вказано, що якщо орендар ринку вкладе в реконструкцію 25% від вартості активу (а це за тодішньою оцінкою близько 62 млн грн без ПДВ), то потім він зможе викупити весь комплекс без аукціону. І робити з ним все, що захоче. Наприклад, знесення і будівництво чергового мурашника. Якщо вам здається, що це неможливо, згадайте приклад Сінного.

Врешті-решт міська рада скасувала торги і створила робочу групу "для пошуку оптимального рішення". Хто увійшов до цієї групи? В основному чиновники мерії та депутати, тісно пов’язані з КГГА. Серед них ті, під каденцією яких ринок остаточно деградував і ось-ось впаде відвідувачам на голови.

Якщо він залишиться у власності міста, навряд чи варто очікувати кардинальних покращень, якщо їх не було останні 44 роки. Не слід забувати, що збитки ринку покриваються податками киян. Ці гроші могли піти, наприклад, на облаштування парків або дитячих майданчиків.

Хто намагається врятувати Житній

З боку киян та активістів Житній активно намагаються врятувати дві сторони.

Євген Клопотенко – відомий ресторатор і громадський діяч. Він шукає надійних інвесторів, готових взяти ринок в оренду і не допустити його зникнення.