З 1 січня 2025 року Україна зупинила транзит російського газу, позбавивши Кремль 6,5 млрд доларів доходів на рік.
На 21-й день після блокування постачань ціни на газ в Європі залишаються стабільними на рівні нижче 500 доларів за тисячу кубометрів, а Білий дім вже назвав цю подію найбільшим і найболючішим геополітичним програшем Москви.
Наступним логічним кроком мала б бути зупинка транзиту нафти, яка на третій рік великої війни продовжує приносити бюджету агресора до 6 млрд доларів. Тим більше, що майже вся Європа ще в перші місяці вторгнення відмовилася від російської нафти.
Виключення складають Словаччина, Угорщина та Чехія, яким дали більше часу на пошуки ресурсу неросійського походження. Остання з цією задачею впоралася краще за всіх і вже через півроку зможе повністю перейти до інших постачальників.
На купівлі нафти з Росії продовжують наполягати лише Будапешт і Братислава, які навіть не збиралися шукати альтернативні шляхи імпорту. До того ж, вони постійно саботують важливі рішення щодо фінансової та військової допомоги і загрожують заблокувати вступ України до ЄС і НАТО.
Правда, судячи з останніх заяв прем'єра Дениса Шмигаля, українська влада також не поспішає перекривати потік нафтодоларів до Москви. Чому Україна досі качає російську нафту і як це зупинити?
Європейський Союз ще в червні 2022 року ввів заборону на імпорт російської нафти, але діяти вона почала не одразу. Відстрочку в півроку країнам блоку дали на те, щоб знайти альтернативні шляхи постачань.
Крім того, для Угорщини, Словаччини та Чехії було зроблено виключення - їм дозволили і надалі купувати російську нафту, оскільки у них немає виходів до портів. Це послаблення діє і сьогодні.
Для цих трьох країн нафта транспортувалася через Україну по південному напрямку нафтопроводу "Дружба".
За оцінками консалтингової компанії ExPro, за транзит російської нафти в 2024 році Україна отримала близько 250 млн доларів, в той час як від продажу сировини російський бюджет поповнився на 6 млрд доларів..
Через "Дружбу" минулого року Росія поставила 11,36 млн тонн нафти, що на 16% менше показників 2023 року. Цей обсяг також є рекордно низьким принаймні за останні 10 років.
Найбільше російської нафти через Україну транспортували в Угорщину - понад 4,7 млн тонн. На другому місці Словаччина з 3,9 млн тонн і замкнула трійку Чехія з 2,7 млн тонн.
Цікаво, що з трьох країн, які отримали відстрочку від ембарго, реальним пошуком альтернативних постачальників займалася тільки Чехія. Угорщина та Словаччина майже нічого не робили і досі наполягають на продовженні транзиту через Україну.
Таким чином, за рік Угорщина взагалі не зменшила обсяги постачань з Росії, тоді як Словаччина зменшила лише на 15%. Чехія ж скоротила імпорт російської нафти на 35%. До того ж остання вже заявила, що в середині цього року зможе повністю відмовитися від нафти з РФ.
Це вдасться зробити завдяки модернізації Трансальпійського трубопроводу (TAL), що проходить з Італії до Німеччини. Розширення TAL подвоїть потужність для постачань для Чехії до 8 млн тонн на рік, що достатньо для потреб республіки.
"Цей проект дозволить Чехії не боятися перебоїв у постачаннях нафти з Росії, а також незабаром повністю відмовитися від російської чорної золота", - заявив чеський прем'єр Петер Фіала.
Таким чином, від української труби залежатимуть лише Словаччина та Угорщина, які нічого не зробили для відмови від російської нафти і постійно загрожують заблокувати міжнародну допомогу Україні та вступ до ЄС і НАТО.
На відміну від угоди по газовому транзиту, дія якого завершилася 1 січня 2025 року, контракт на постачання російської нафти укладений до кінця 2029 року. Це дає представникам українського уряду формальний привід говорити про неможливість блокування потоків російської нафти в Угорщину та Словаччину.
Під час останнього візиту в парламент прем'єр Шмигаль заявив, що зупинка транзиту по нафтопроводу "Дружба" буде порушенням Україною договору Енергетичної хартії і угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
Більше того, як стверджує голова уряду, невиконання зобов'язань може бути використане для притягнення України до відповідальності та виставлення відповідних фінансових вимог.
"Це буде міжнародний арбітраж, і сума буде... її немає на сьогодні. Тобто це будуть виставляти і обсчислювати країни, які понесуть відповідні збитки, але це будуть, очевидно, якісь великі санкції, великі кошти", - додав Шмигаль.
Проте, з такою позицією погоджуються не всі. "Тезис Шмигаля про те, що ми не можемо зупинити транзит через порушення угоди про асоціацію з ЄС і Енергетичної хартії не відповідає дійсності", - говорить колишній керівник "Оператора ГТС" Сергій Макогон. На підтвердження своїх слів він наводить два аргументи.
По-перше, Енергетична хартія - це вже мертва угода, з якої сам ЄС вирішив вийти ще 30 травня 2024 року. Тому посилатися на якісь зобов'язання за нею - це незрозум