"Час залишити нашу землю": Зеленський привітав Україну з Новим роком (відео)

За мною — "Україна-мати". Україна, яка впевнено стоїть на ногах. Не схиляє голови, дивиться вперед, вірить у своє майбутнє та перемогу над усім тим злом, яке Росія нам принесла. Україна, яка здатна досягти справедливого миру, маючи щит і меч. Захищаючи свій народ, свої кольори, свою незалежність. Я звертаюся сьогодні до всіх, хто цінує Україну, бережно ставиться до своєї держави, говорить з любов'ю про неї: "Моя". Я дякую вам за 2024-й. Нашим людям, які проходять усі труднощі з гідністю. Людям, для яких бути громадянами України — гордість. А для мене гордість — бути Президентом таких людей, українців та українок, які доводять: жодні крилаті ракети не подолають народ, у якого є крила.

Протягом цього високосного року ми доводили це кожного дня. І ми бачили це вчора. Коли були окрилені щастям, адже на рідну землю з полону повернулося 189 українців. Тому що вони зустрінуть Новий рік вдома. Тому що ми повертаємо своїх. 1358 людей за цей рік. 3956 українців за цей час. І я називаю не приблизні, а дуже точні цифри, тому що кожен з них — це людина, наша людина, дуже важлива людина. І з поверненням кожного ми повертаємо в Україну життя.

І як щоразу, коли це відбувається, плачемо ми всі. Неважливо, розчулена мати, чи це дитина, яка дочекалася тата, чи Президент України, ми плачемо всі, тому що всі ми — люди і зберегли в собі світло.

І воно допомагало нам вистояти ці більше тисячі днів. Бути сміливими, коли це так потрібно. Бути сильними, коли це так важливо. Як це робили наші вчителі, наші медики, наші енергетики, наші транспортники, як це робили всі наші ППОшники, мобільні вогневі групи. Хлопці, які збили за цей рік 1310 крилатих і балістичних ракет, 7800 іранських "шахедів". Браво! Гордость! Дякую! Ми пройшли цей рік разом. Подолали разом усе, що приніс 2024-й. Перемоги і невдачі. Радості і виклики. Сльози щастя, коли нам вдавалося. І сльози болю, коли нас ранили — в серце.

Атака на "Охматдит"

Липень. Ранок. "Охматдит". Так б'ють слабкі і боягузи. І ми ніколи не забудемо ці дитячі очі. І ми ніколи їм цього не пробачимо! Коли зло несе смерть, наша відповідь — жива ланцюг. Так виглядає сила українців. І це наше єдність було помітно з космосу. Його бачив Бог. Бачив, які в нас люди. Які в нас діти. І я не забуду ті неймовірно дорослі і сильні очі хлопчика з "Охматдита". Скільки в ньому життя, енергії, гідності! І наскільки один цей дитина сильніше Путіна! Наскільки всі наші діти сильніше всього їх зла. Українські хлопчики та дівчатка, які перемагають цю війну, отримують знання онлайн і навіть у підземних школах, виграють світові наукові олімпіади, збирають кошти для нашої армії, вигадують технічні рішення, які допомагають нашій обороні. Ви — фантастичне покоління! Ось за кого ми боремося. Ось кого перш за все захищають наші герої, наші воїни. Хто тримається сам і тримає на своїх плечах незалежність. Там, де воля і доблесть б'ються щодня, і зараз — в цю новорічну ніч. На всіх наших напрямках. На всіх. На сході, де зараз дуже, дуже важко і дуже непросто. Але ми віримо, ми знаємо: ви вистоїте. Вистоять наші хлопці. Вистоять ваш дух і сміливість. Все те, завдяки чому ви в цьому році не віддали наші Суми і Харків, наш Херсон і наше Запоріжжя. А росіяни цього дуже хотіли. Але замість цього ви віддали окупантам борг, повертаючи війну назад додому, в Росію. І той, хто сіяв біду на нашій землі, отримав її на своїй. На Курщині та в інших місцях, куди в цьому році прилітав наш відповідь, наша справедливість.

Справедливість. Всего одне слово, але за ним стоять сотні тисяч наших людей. Наша "оборонка" і наша наука. Чий розум і праця робили нас міцнішими, тому що 30% всього, що в цьому році було у наших хлопців на полі бою, — все це було зроблено в Україні.

І на одному такому заводі я запитав у молодого інженера: "Як же вам стільки вдалося, як же ці люди стільки змогли?". І хлопець пожартував: "Так це ж не просто люди, вони — ракети".

І знаєте, в цей момент мені стало соромно як громадянину, що з 90-х років держава не помічала таких наших людей. І я горджуся, коли весь рік, зустрічаючись з ними, чую: вони щасливі, що потрібні Україні. І що Україна знову будує своє, свої ракети. І вперше робить понад мільйон БпЛА за рік. Змушує ворога вчити українську. "Паляниця", "Пекло", "Рута". Змушує тремтіти від слів "Нептун" і "Сапсан". Все це — наші ракети. Українські. "Гор", "Вампір", "Колибри", "КАМІК", "Лютий", Heavy Shot, Fire Point. Все це — наші дрони. Українські. І все це — наші аргументи, аргументи для справедливого світу.

Про перемоги Усика, Харлан і Магучих

Його отримують тільки сильні. І те, що ми такі, доводили не раз. Наші спортсмени. Олександр Хижняк, наш Танк. Ольга Харлан, Ярослава Магучих, всі наші олімпійці та паралімпійці, за яких ми так вболівали, переживали, так кричали від радості та гордості, коли вгору піднімався синьо-жовтий прапор. Ми тримали удари і давали здачі разом з Олександром Усиком. Все це — про щось більше, ніж просто спорт. Це про наш характер. Про те, ким ми є і на що здатні. Сенси і символи. Про те, що бої Саші, як щоденні битви всієї України, показують нам: неважливо, наскільки противник більший за тебе, важливо, наскільки більша твоя воля. Тоді це захоплює дух всього світу! І всі лідери мені відверто говорили: "Ми ніколи такого не бачили — коли повний зал Нотр-Дам-де-Парі аплодує". І це були аплодисменти вам. Усім нашим людям. Ось так звучить повага до України. Ось що таке незалежність.

Про українців на окупованих територіях

Це коли ми не віддаємо своє. І коли не забуваємо своїх. Тих, хто в полоні. І ми будемо боротися за кожну людину, яка, на жаль, досі там. І будемо боротися за всіх, кого