Історія з припиненням фінансування українських грантових програм — це ще одне підтвердження тези про те, що всі процеси в країні повинні бути максимально незалежними та самодостатніми.
Сьогодні Україна залежить від закордонних партнерів майже в усіх сферах: від військової до соціальної. Можна сказати, що склалися такі умови, і списати це на війну. Але це не почалося в 2022 році. Дуже зручно було брати гранти або накопичувати борги для наступних поколінь. А замість того, щоб дійсно вкладати в інфраструктуру та розвиток — дерибанити всі ці гроші по дорозі.
Тільки завжди треба пам'ятати про зворотний бік допомоги з-за кордону. По-перше, це нав'язування своїх інтересів, своєї політики. Якщо нам дають озброєння, то й будуть саджати за стіл переговорів навіть проти нашого бажання. Якщо дають на реформи — то будемо плодити уповноважених з гендерної політики.
Ну, а по-друге, ця допомога просто може закінчитися в будь-який момент. І все впаде к чортам.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.